О. Пономарёв - Николи минус студия

Я так чекав, тебе чекав, що сни здійснилися,
Мені вуста, твої вуста ночами снилися,
Щоб ми зустрілися в житті під цими зорями,
Назвавши їх на самоті своїми долями.

Сама любов для нас обох той час зазначила,
Ти на долонях рук своїх мене побачила.
Зійшлись дві лінії в одну дорогу зоряну,
Як два струмки в одну ріку дощами сховану.

Пр.:
Я ніколи нікому тебе не віддам,
Хочу бачити, чути, любити щодня.
Я нікого ніколи ще так не кохав,
Я так довго, так довго на тебе чекав.

Я завжди серцем відчував, що ми зустрінемось,
І вже нікуди від надій та мрій не дінемось.
Нам мало Всесвіту з тобою, мало вічності,
Для наших чистих почуттів, для їх чарівності.

Пр.:
Я ніколи нікому тебе не віддам,
Хочу бачити, чути, любити щодня.
Я ніколи нікого ще так не кохав,
Я так довго, так довго на тебе чекав.

Я ніколи нікому тебе не віддам,
хочу бачити, чути, любити щодня.
Я ніколи нікого ще так не кохав,
Я так довго, так довго на тебе чекав.